Уроки ходьби по воді

Ходити по воді — значить робити неможливе, те, що перевищує наші здібності й можливості. Цей вираз походить із історії про Ісуса й Петра, записаної в Євангелії, коли учні опинилися в човні серед бурі далеко від Учителя.

Ісус пішов на гору молитися, а учні відчалили на другий берег. Час події — із 3 до 6 години ранку. Море — 13 км шириною. Усе сталося, коли вони відпливли на 25-30 стадій (5-6 км), опинившись посередині моря. Починається буря, човен кидають хвилі, учні тривалий час борються проти стихії. І коли вони вже були потомлені, відбувається найцікавіше.

У Євангелії від Марка, 6:48, написано, що Ісус побачив їх. Була ніч, шторм і далека відстань. Учні не могли бачити Ісуса, але Він бачив їх. Перший урок: не важливо, чи бачиш ти Його, важливо, що Він бачить тебе.

Ісус іде до учнів по воді, причина цього — Він побачив їхню втому. Чи міг Він допомогти їм із берега? Але Він не просто хоче допомогти, Він приходить Сам. Другий урок: приходом у центр наших бід Бог підкреслює Свою любов і нашу цінність. Присутність Ісуса важливіша, ніж дар від Нього.

У Євангелії від Матвія, 14:28-29, написано, що Петро бачить Ісуса з човна й каже: «Якщо це Ти, то дай мені повеління йти». Почувши від Божого Сина «іди», чоловік йде до Нього назустріч. Петро не просто йде по воді, він йде за повелінням Ісуса. Ми всі хотіли би ходити по воді, але не всі хочемо діяти за Його повелінням. Урок четвертий: можливість ходити по воді з’являється лише після нашого рішення рухатися згідно з Божим Словом.

Початок був гарний, але що сталося з Петром, як це написано в Євангелії від Матвія, 14:30? Раніше він випустив шторм із поля свого зору, бо побачив Ісуса, але потім знову переключився на бурю. І зовнішня буря призвела до внутрішньої бурі. Зовнішня буря не змогла потопити Петра, а внутрішня зробила це миттєво.

Ми проходимо через різні шторми в житті, але найбільш шкідливі — внутрішні, ті, що зі страху й сумніву. П’ятий урок: допоки ти спокійний і міцний усередині, зовнішньому шторму буде важко тебе зламати. Петро звертається до Ісуса — і Він рятує його зі словами: «Чого ти засумнівався?» Причина наших сумнівів — не в зовнішній бурі, а в нашому рішенні пустити її всередину.

Чудо починалося зі слів: «Якщо це Ти…», а перетворилося в: «Рятуй мене!» Тобто: «Я вже не сумніваюся, що це Ти, я сумніваюся, що в мене вийде». Часто ми сумніваємося не в Богові, ми сумніваємося в собі — чи під силу нам іти за Ним. Та благодать не в тому, щоб іти за Ним по воді, а в тому, що ми можемо будь-якої миті звернутися до Нього — а Він врятує й витягне. Це шостий урок.

І останній — сьомий урок. Усе закінчилося добре, незважаючи на жахаючі обставини й загрози. Чудо було не в тому, щоб якось оминути бурю, чудо відбулося в самому епіцентрі бурі. Тому не варто боятися бурі, якщо ти хочеш побачити чудо.

Валентин ЯРОШЕНКО

Благовісник, 2,2023